Кохаю серцем, меж нема, душа до тебе прилипає…
Ще так ніхто й ніколи не торкався душі моєї струн, не грав на них…
Твоя усмішка – мить, яка варта життя, я за неї віддав би мільярди земні
Ти думай про мене погано, і швидше усе промине
Збери себе докупи і помилуй!
Цвіти попри все, ти ж мов квітка, яка пахне й розквітає від тепла…
Відчуваю тебе через відстані, і словами торкаюсь душі…
Людина має право на утому… На те ,щоб не утриматись від сліз…
А серце так пекло і рвало груди… Здавалося, що зараз розірветься…
Не ходи сюди, чуєш? Не треба
Я хочу в дитинство, у любі часи, де вік ще дорослий в мені не почався
