А серце так пекло і рвало груди…
Здавалося, що зараз розірветься.
І поруч йшли чужі й байдужі люди,
Не чули, як воно від болю б‘ється.
Від самоти, від гіркої образи
Затисло так, що дихати не в силах.
Поранили його колючі фрази,
Котрі чужа ненависть залишила.
Лише здавалося, що я доволі сильна…
Так, як усі, хитаюся від болю.
Залежна і на жаль не завжди вільна,
Та головне – лишаюся собою!
Оля Будчук
