Життя пройде, як дощ і не помітиш…
Просто хай у всіх буде “завтра”..
Важливо вміти вчасно йти…
Немає щастя таймеру в житті…
Наш міст не раз гойдався під ногами, та ми долали боязнь висоти…
Колись, в дитинстві, думала, що люди, яким за двадцять п’ять – уже старі…
Завари мені каву.. із присмаком свОїх цілунків…
Без тебе вже пройшла доріг багацько, було нестерпно, важко, через край…
Коли до болю хочеться до тебе…
З віком все сприймається простіше…
Ти живи! Чуєш? Тільки живи…
