Як хочеться важливого торкнутись, відчути щастя, та хоча б на мить…
Ти малюєш життя, а воно непросте, загадкове…
Чому в душі твоїй печаль? Чому затихли струни щастя?
Розбудити тебе хочу тишею в липні ясному, синьоокому…
Ах, скільки раз собі казала – візьми, забудь і не люби…
…Шкода, що нуль на залишку. Як ти? Мені цікаво….
Дівчино, скажу тобі відверто…
Я ще дитина, хоч доросла вже..
Тебе я торкнуся… можна…? Мені тебе можна торкатись?
Не пиши мені… І я не буду…
Хочеться щастя, хочеться кави. І замість цукру спогадів ложку…
Життя, не тільки перші квіти: для всіх, хто впадає у відчай…
