Без тебе вже пройшла доріг багацько,
Було нестерпно, важко, через край…
Обставини і люди – дуже різні,
Але тримаюся і бачу небокрай.
Без тебе скільки днів, ночей, хвилинок,
А сліз без ліку, краще промовчу…
У скруті і тривожних тих годинах –
Навчилася я бути і живу…
Без тебе зустрічаю весну, літо,
Пройшла зима і осінь золота…
У долі не прошу якоїсь втіхи,
Я все із розумінням прийняла…
Без тебе час біжить відверто швидко,
А з пам’яті не стерти наших днів…
Без тебе я, мов та засохла квітка –
Обпечена нещадно у вогні…
©Світлана Білошапка
