Наш міст не раз гойдався під ногами,
Та ми долали боязнь висоти:
Самотні долі поміж берегами,
Хотіли одне одного знайти.
Ми закривали очі й знов ставали
На ці трухляві та крихкі дошки́ –
Зривалися, і знову вдвох пірнали
В пронизуючу течію ріки.
Ти відмовляв мене той міст палити,
І я послухала тебе таки –
Та щойно я наважилась ступити,
Як ти дістав з кишені сірники.
Автор: Божена Макар
