Ти – мій блукаючий нерв, то щемить, то знов відпускає…
Як доля з мрією зустрілась…
Як прийде старість, хочу як вони…
Ми вже не ті, що були вчора, не ті думки, не ті слова.
Жінко, що на мільйон, як тобі йти по вулиці?
Живу своїм життям, нікого не чіпаю, а Богу дякую за все, що в мене є
Багато чого стане ясно, коли ти впадеш…
Її судили вчора три судді: Людські плітки, Традиції і Совість…
А люди судять, їм аби причину…
Серед кохання і образи, і всіх вагомих протиріч… Дозволь мені одну поразку- не пам’ятати всіх облич
Моя доросла, мила доню! Іди до мене , пригорну…
