Як прийде старість, хочу як вони
Рука в руці гуляти по калюжах
І байдуже що їм говорять люди,
Вони разом чекали сивини.
Їх душі і донині молоді
І навіть час здається відступає,
І дощ не ллє а тихо накрапає
Немов змиває осад давнини.
І справа не у прожитих роках,
А в тих чарівно стрінутих світанках,
Коли клялись в коханні доостанку
Пройти увесь той Богом даний шлях.
І їх насправді не лякає дощ
Рука в руці крокують по калюжах,
Щасливі, що живуть, радіють, люблять,
Щодня, як вперше, до кінця удвох.
© Оксана Клех
