ЯК ДОЛЯ З МРІЄЮ ЗУСТРІЛАСЬ
Це було свято у житті,
Як доля з мрією зустрілась.
Їх обсипало конфетті,
А серце в подиху таїлось.
І доля вбралась в оксамит,
І обійняла свою мрію.
Це був душевний колорит
З емоцій, барв і позитиву.
Вони купались у весні.
У ній по-трохи розчинялись.
У щасті з квіткових сплетінь,
Вони тихенько засинали.
Їх понесла щаслива даль,
Світанком раннім привітала.
А нічка скинула вуаль
Й зірки на небі малювала.
Як діточок своїх малих
Життя в надії колихало.
Та й наче вітер собі стих –
Так народилося кохання.
© Ніна Кудин
