Серед кохання і образи
І всіх вагомих протиріч…
Дозволь мені одну поразку-
Не пам’ятати всіх облич,
Не пам’ятати, хто був поряд,
Хто милував і обіймав,
Дозволь мені лише Твій погляд
І щоб один Ти цілував…
Дозволь мені лише руками
Твоїми ніжність передать,
Не оприлюднювать словами,
А лиш таємно тамувать…
Дозволь розсипатись на крихти…
Дозволь розбитись на друзки,
Дозволь забути слово “прикро”
Не рвати душу на паски…
Дозволь мені сьогодні щастя…
Без жалю, суму та страждань…
Нехай для всіх воно не в масті –
Дозволь нам бути…без вагань.
© Марія Ярош
