Жінко, що на мільйон,
Як тобі йти по вулиці?
Тихо звучить шансон,
Зиркають косо вуличні.
Заздрять сліпі жінки,
Слинку ковтають спраглі,
Ляпають язики —
Охають вслід відважні.
Жінка, що на мільйон
Тихо іде додому…
Клацне їдкий замок,
Вії підпустять втому.
Скине тісне взуття,
(Ноги давно набрякли);
Змиє напругу дня,
Сили до ліжка бра‘кне…
Сон — ось і все добро,
Тільки у ньому вільна,
Жінка, що на мільйон
Інколи підневільна.
Інколи жінка та
Від усього’ залежить…
Ранок…
Вона іде,
Наче їй світ належить
© Оксана Кузів
