Давно пробачила, змирилась, пережила…
Іще прокинувшись зрання, життя візьміть та полюбіть!
Так хочеться в дитинство і в безтурботне життя…
Нехай тебе ніколи не лякають твої літа…
Завари мені тиші, матусю, душа розболілась…
Іще прокинувшись зрання, життя візьміть та полюбіть…
То падала, то знову далі йшла…
Дякую, Боже, за те, що я маю…
Так часто, Мамо, згадую – буває…
Я питала у неба не раз: як бабуся моя там живе?
