Приходить Осінь вже до Серпня уночі
Щастя, насправді, не треба шукати
Нам хочеться того, чого нема, а те, що маєм, часто не цінуєм
Господи, здрастуй. Ти маєш хвилину-дві?
Я не хочу, не буду, не можу до тебе звикати
Він може створювати гори й моря, Його пензлю належить уся земля…
Я просто людина, не менше, не більше…
А помилки нехай життя розсудить, і всі слова, нехай почує Бог
Я мрію, сину, щоб ти виріс чоловіком
Він тихенько поправив ковдру, загорнувши в свої обійми…
Комусь життя замало зрозуміти, що ми щасливі люди, бо живем!
Надходить Серпень… плеще у долоні