Господи, здрастуй. Ти маєш хвилину-дві?
Я чай заварила. Мені б – оголити душу.
Ось чуєш, візьми – тут горнятко мені й Тобі.
Хоча б одну мить, я плани Твої не порушу…
Скажи, чому сняться забуті сни?!
І як там Дідусь, він всміхається, бачить диво?
Господи, чуєш, ось вишневий пиріг, візьми!
Готувала для двох, він ще теплий. Бери сміливо!
Господи, знаєш, вже тане останній сніг
І стукає сонце промінням у кожні двері…
Господи, чуєш, а кохання – це дар чи гріх?
Хто пише його чорнилами на папері?!
—
Душа моя тремтіла в сподіваннях…
Аж раптом, сильний подив охопив…
Бо за вікном виднілося світання
І чай в горнятку хтось-таки надпив.
Автор: Дарина Кравчук
