Життя навчило плакати – без сліз…
Це кохання? Звичайно, кохання…
Вона – не ти, у ній тебе немає…
Ти сказала колись: не люблю́ я уживані речі…
Про кохання говорить серце, що вистукує в такт з твоїм
Ми все поспішаєм, а нам би завмерти…
Хай кажуть всі, що доля невблаганна…
Якби ти була моєю, я вірив би, мабуть, в долю…
Вертатись пізно, жалкувати теж…
” Привіт, моя далека й незнайома!… ” –
Всі інші були не такі. Не такі, як вона
Проблеми у житті є в нас усіх: вірш, що нагадує про важливе
