Надходить Серпень… плеще у долоні
49
Поезія

Надходить Серпень… плеще у долоні

Надходить Серпень… плеще у долоні,
Підспівують дощу краплинки золоті,
І ніжно смуток огортає скроні,
Що Літечко минає, а Осінь — вже в путі.

Що пробігають теплі дні, мов коні,
І Червень, й Липень лишились віддалік.
Ще мрії в сонячнім, п’янкім полоні,
Літам зозуля в лузі підбиває лік.


Летять хмаринки в даль,
біленькі, легкокрилі —
Їх вітер кучерявий за собою поманив.
А Серпень чарівний в солОм’яному брИлі
Зустрівся з Літом посеред щедрих жнив.
Легкі серпанки розстелив по полю,
Промінчику веселому змережив комірець,
Обняв, розцілував міцно тополю,
І через звір махнув до лісу навпростець.
У лісі назбирав ожини повні жмені
І зграйку маслюків під сосни поселив,
Крилатки розгойдав на ясені і клені,
Холодною росою отави посріблив.
Щедро налив добра в зернистий колос —
Буде і хліб, і паляниці на столі…
І десь із піднебесся долинає голос —
Тренують крила молоденькі журавлі.
Як поважніли яблуні і сливи,


І соку набирає в грона виноград,
Медові груші доспівають й Білі наливи —
Плодами соковитими нас тішить сад.
Веселки свої барви заховали в хмари
І не співають вже мелодію гучну громи,
А бузина в агатовім намисті сіє чари,
І там, у вишині, лелеченьки дзвенять крильми…
Ще квіти не згубили пишну вроду —
Жоржини, айстри і майори розцвіли,
Дощів п’ють прохолодну, чисту воду
Й голівками до неба пнуться, мов бусли.
І соняшник теж тягнеться за світлом,
Свій бриль кудлатий крутить навкруги.
І тихо розмовляють про щось з вітром
Блакитні, наче небо, петрові батоги.
Ще не втомились працювати бджілки,
І для метеликів — солодкий мед-розмай,
З садочку долинає спів сопілки:
— О не спіши так, Літечко, постій… ще зачекай!


І Серпень веселиться і танцює з Літом,
Не підпускаючи до серця сум-печаль.
Земля всміхається, квітує пишно квітом
І пісня солов’їна лине в неосяжну даль.

© Оксана Козак