Вертатись пізно, жалкувати теж,
Що відбулось — тепер вже аксіома.
«Хіба не так?», — сама кажу: «Авжеж»,
І суть того мені лише відома.
За незнання життєві сплачено сповна,
За вчинки — теж, які були спонтанні.
Проте мета моя у тому головна:
Помилка кожна стала щоб остання.
…Двох вчителів для себе маю повсякчас,
З якими легко повсякденно існувати:
Життя, що вчить розподіляти час,
І вік, який потрібно цінувати…
© Сергій Ущапівський
