Я хочу йти із мамою за руку, мені 7 років. Я люблю цей світ
Вона любила ставити три крапки. І круасани. Й каву з молоком…
Говори зі мною, просто говори…
Кажу – живи! Вдихай на повні груди!
Ходить по місту стомлена душа, ступає тихо по бруківці мокрій
Чи знаєш ти, як буває, коли біля тебе тиша і більше нікого немає?
Між нами прірва, спогад і життя, усе життя весить на волосині
Осінній день, осіння тиша, останнє сонячне тепло…
А жінка – її ім’я у мозку лоскоче. Її лиш бажаєш, із нею постійно бути хочеш…
Поговори зі мною, Боже, достукайся до глибини душі
Побути хочу краплею роси у скронях, пірнути у думки твої шалені…
Хочеш розкажу тобі про радість -просто усміхнусь тобі і все…
