Я хочу йти із мамою за руку.
Мені 7 років. Я люблю цей світ.
Коли лягати спати – за найбільшу муку.
Коли дивує тополиний квіт.
Там все просте й магічне разом.
Там світ багато має кольорів.
Там можна все. Усе й відразу.
Там очі в подиві з-під брів.
Там мама й тато зовсім ще зелені.
Вони закохані і вірять в диво з див.
Там з братом ми такі ще навіжені.
Там є любов. Там не рахують злив.
Там обрій мав забарвлення, як в неба.
Там ми були збентежені й малі.
Й для щастя зовсім трішки треба –
Лиш мама й тато, й разом вихідні.
©️ Катерина Гаврилюк
