Осінній день, осіння тиша, останнє сонячне тепло…

Осінній день, осіння тиша, останнє сонячне тепло…

Осінній день, осіння тиша,
Останнє сонячне тепло,
Гілки дерев тихенько дишуть
Їх листя вітром віднесло.

Вони стоять похмуро – голі,
Не захиститись їм нічим
І так іде життя по колу
На зміну осеней та зим.


Могутнє їх величне віття
І в сніг і в зливу гомонить,
Вони живуть роки й століття
Та хто життя їх захистить?
Зрубають, зріжуть, зтопчуть, зпалять,
Пустять на дрова на тирсу.
А хто ж, скажіть, – вам люди добрі,
Дасть і повітря і росу?
Стоять засмучені дерева
Спустивши віттячко на низ,
Смиренно ждуть весни приходу,


Щоб для людей зробить сюрприз.
Вони розплющать знову очі,
Розпустять листячко нове:
-“Дивись людино! – прошепочуть..

Я ще цвіту.. Я ще живе!”

© #ТетянаГолінська