А жінка – її ім’я у мозку лоскоче. Її лиш бажаєш, із нею постійно бути хочеш…
34
Поезія

А жінка – її ім’я у мозку лоскоче. Її лиш бажаєш, із нею постійно бути хочеш…

А жінка – її ім’я у мозку лоскоче.
Її лиш бажаєш, із нею постійно бути хочеш.
Про неї думки і сподівання, вона з’являється в твоїх снах.
Коли виникає до неї кохання, крадеться у серце страх втрати.

А жінка, як наче стеблина м’яти.
Вона ніжна й тендітна, вона багата.
Бо серце щире.
Бо має у серці своєму скільки любові


До кожного рідного їй по крові, та й просто до всіх.
Вона вправна мати і вірна дружина,
Вона слушна донька, вона господиня.
Вона королева. Вона берегиня –
Зігріє душею усіх.

А жінка, живе із своїми мріями,
Які десь ховаються, там – під віями,
Коли закриває очі.


Ні, вона не багато хоче – лише трішки тепла.
Аби її ніжно любили, аби на руках носили, аби потрібна була.
Чоловіче, ти маєш шалено-гарну удачу,
Якщо всі ці якості в жінці побачив.
Не просто живеш із красивою, а робиш цю жінку щасливою.
Повір, вона серцем віддячить!

© #ТетянаГолінська