Вона б хотіла бути тією жінкою, котра варить вранці йому каву
Вона була із крапельок дощу, із крапельок роси…
Не відпускай мене. Приходь у мої сни
Та не свята я, і не надто грішна, усього вистачає у моїм житті
Неділя, ранок, кава, ліжко, ще не встаю, полЕжу трішки…
Завжди комусь я буду не така, завжди є хтось, кому не догодила
Завжди ми хочемо піднятись до вершин у пошуку травинок щастя…
На кінчиках пальців – все те, що хотіли б сказати очі
Хотіла втекти, та душа не дає … Чогось ще туди її повертає
Сім’я – це фортеця, затишок,спокій, сміх, доброта, неймовірне тепло
Давай поговоримо, мамо, про все що на серці щемить…
Я вже ніколи не буду маленькою, і на колінах не примощусь…
