Вона була із крапельок дощу,
Із крапельок роси…
І остигаючи від теплоти…
Ділилась між “люблю” й “прощу”…
Вона була наповнена водою…
Бурхлива і нестримна…
Та тиха, ніжна і спокійна…
В обіймах… поруч із тобою…
Вона була крижиною у розставанні…
Холодна і міцна…
Та тепла й говірка…
У вашому коханні…
Вона відтала від жалю…
І краплями у сміху виливалась,
Та вже розлуки не боялась…
Бо знала зміст “прощу” й “люблю”…
Вона ще плакала дощами…
Душа надіями лилася…
…Вона ще досі не здалася…
…Не розтопилось щось між вами…
Вона була із крапельок тепла…
Вона крижиною не стала,
Бо твою душу зігрівала,
Аби вона розтала крижана…
Вона була із крапельок любові…
Зігрілась в пошуках твого тепла…
…Та крижана твоя душа
Все обірвала на півслові…
Тепер дзюрчить в душі одна…
Тепло у душу заховала…
Тримає… досі не роздала…
Тебе ще досі в мріях зігріва…
© Halyna Kuntso
