Завжди комусь я буду не така
Завжди є хтось, кому не догодила
Якщо б до серця брала всі слова
То мабуть би давно вже й посивіла.
Не так вдягнувся, не та віра в тебе
То виховав дітей якось не так як треба
Чогось не п’є, мабуть не поважає…
Фантазія людська границь і мір не знає.
Нікому і нічого доводити не треба
Подяки за добро чекати тільки з неба
Не перейматись тим, що скажуть люди
Як не живи – однаково чекають пересуди.
© Валентина Царицун
