Вона б хотіла бути тією жінкою,
Котра варить вранці йому каву,
Такою ніжною та тендітною,
Усміхатись йому ласкаво…
Народити двійко дітей
З карими,як у нього очима,
Пірнати у кохані обійми та оберемки ночей,
Робити його щасливим…
Готувати щодня вечерю,
Вдягати жіночні сукні,
Прибиратись у спільній оселі,
Сортувати у гардеробі туфлі…
Обирати нові гардини,
Планувати чергову відпустку…
Вона мріє, неначе дитина,
Котра заповнює в серці пустку…
Вона заварить йому каву
Уже давно далеко за північ,
Усміхненеться сумно-ласкаво,
А він піде,як завжди,ще до перших півнів…
© Плахтій Ольга
