Завжди ми хочемо піднятись до вершин
У пошуку травинок щастя,
Але перешкоди йдуть з низин
Вони руйнують нас і легко дають впасти.
І вже коли піднялися ми догори,
Нас мучить дуже сильний сумнів,
Як бути на низу без спуску і пори,
Пори печалі, суму й різних думів.
За перевалом сонечко сія
І ми бачимо на висоті як все прекрасно.
Так хочеться, щоб була ще там наша рідня
Та все це щастя побачила завчасно.
Хай віра завжди не згаса
У наших всіх людьських серденьках
Коли підніметеся на гору побачите, яка краса,
Тоді наповниться позитивом ваша душі жменька.
Так, щастячко приходить не дарма
Воно завжди і є, і буде.
Головне, щоб радісна була душа
Тоді і Бог, як би не було важко, про Тебе не забуде.
© Романа Харащук
