На кінчиках пальців – все те, що хотіли б сказати очі.
І випадковий дотик проходить струмом крізь пори шкіри.
Свою нерішучість сховати хочеш й невпинно торочиш
Про щось буденне, але видають усю підноготну реакції тіла.
Тремтінням вій реагуєш на збільшення швидкості серця.
Але відводиш свій погляд аби приховати від мене щось більше.
І забуваєш, що все стає зрозумілим, як тільки торкнеться
Твоя рука мого тіла. Чим зрадить твоє боягузтво, між іншим…
© Анна Корольова
