А всі ми ходимо під Богом…
Дозволь мені тебе пригубити…
Ти її не обманеш фальшею: вірш про справжніх жінок…
І все-таки я , донечко, щаслива, що Бог Тебе мені подарував..
А ідеального життя немає, як є одне, то іншого бракує…
Запроси мене в сон, моя мріє, де так легко, де рай для душі
А ти люби її, як люблять діти
Мені з ним добре… Решта – не важливо…
Пізніше.. пізніше… “Я зможу пізніше….”
Щасливий не той, в кого всього багато, а той, кому вистачить того, що є
Ти знаєш, це колись воно боліло: вірш, від якого виростають крила
Як мало потрібно Людині: щоб хтось її вдома чекав…