Ти, інколи, Боже… кладеш на лопатки
щоб бачили небо ми
щоб мали опісля щось більше на згадку
щоб просто були… Людьми….
Ти, інколи, Боже… прощаєш нам більше
ніж ми би, мабуть, змогли
і чуємо ми Тебе тільки у тиші
поводимось ж як.. осли
Ти, інколи, Боже… так сильно нас любиш
що нам би не стало сил
ми, інколи, Боже.. поводимось грубо
й руйнуємо вперто тил
і хай би не падали ми надто низько
а так.. щоб були… Людьми
Ти, інколи, Боже… насправді, так близько…
Шкода́…. що Далеко… Ми….
