А я люблю людей простих,
Світлих, щирих, як повітря.
Ненавиджу я лише тих,
Хто себе ставить вище інших,
Хто без брехні не проживе,
А ні хвилини, ні секунди,
В багні своїм кудись пливе
І створює нові “легенди”…
А я люблю людей “живих”,
Завжди усміхнених і щирих,
Хто з доброзичливістю жити звик,
Таких прости і дуже мудрих.
На щастя, знаю я людей таких,
Таких улюблених і милих,
З якими легко в житті йти,
З якими щира я без міри…
З ними я, така як є,
Без чужих масок і обману,
Вони – моє, вони – своє,
Вони – немов любов з дурману!!!
© Оля Затворнюк
