А я б набутися хотів з тобою,
На цій землі, допоки є.
Не сперечатись між собою,
Любити щиро понад все.
Прокинутися так собі зрання
І подивитись в любі оченята,
Відчути не даремне існування,
А люблячі для мене рученята.
Торкнутись їх, та не руками,
Цілунком ніжним вкрити їх.
І так щодня, і так роками
Мовляти: «Щастя днів моїх».
Най би мене почуло небо —
Десь навіть подумки лишень.
Мені вже більше і не треба,
Ніж починати з тебе день…
© Сергій Ущапівський
