Україно моя, ти красуне квіткова,
Незрівнянно багата природа чудова.
Верба, барвінок, мальви і калина,
А серед них, як юність Україна.
Земле моя – смерекові розмаї,
Спів солов’я у зеленому гаї.
Земле моя – неба синього плинність,
Хліба пахучого щира гостинність.
Маків поважних і гордих країна,
Рай незабутковий – це Україна.
Гомін Карпат, потонувший у хмарах,
Місячні ночі у зоряних чарах.
На цю красу не можна надивитись,
Багато чим ми можемо гордитись.
І заповітно зберігати все, що бачим,
Бо гріх великий є людська невдячність.
© Наталія Кішовар
