Чи знаєш ти, як буває, коли біля тебе тиша і більше нікого немає?
Між нами прірва, спогад і життя, усе життя весить на волосині
Осінній день, осіння тиша, останнє сонячне тепло…
А жінка – її ім’я у мозку лоскоче. Її лиш бажаєш, із нею постійно бути хочеш…
Поговори зі мною, Боже, достукайся до глибини душі
Побути хочу краплею роси у скронях, пірнути у думки твої шалені…
Хочеш розкажу тобі про радість -просто усміхнусь тобі і все…
Постав себе на службі у любові, не просячи нічого у замін…
Я хочу в осені навчитись радіти крихтою тепла
Сучасний світ – політика і гроші, брехня, свавілля, ненависть і гніт…
Сьогодні вранці я знайшла листа…
Щоб легше було жити – посміхайся!
