Огорни мене, Осене, ніжно й за плечі
“Відходять” вже бабусі в хустинах. Вірш, який запам’ятається
Ці сутінки птахом вкривають землю…
Не дай мені остигнути від теплоти душі…
Пройшли роки, немов би днем одним
Боже, болить душа, краще би тіло-тіло…
Мені б туди, де татові за тридцять…
Не ускладнюй собі життя — не шукай у дрібнім велике
Поцілуй мене ще один раз, так як наче цілують востаннє
Давай помовчимо… вже сказано доволі…
Я хочу прогулятись під дощем
Так добре, як вдома, не буде ніде…