Поцілуй мене ще один раз, так як наче цілують востаннє
18
Поезія

Поцілуй мене ще один раз, так як наче цілують востаннє

Поцілуй мене ще один раз,
Так як наче цілують востаннє.
Не даруй мені в слід образ,
Це єдине моє бажання.

Обійми мене, як колись,
Ніжно, пальцями рук торкнися.
Пам’ятаєш – як ми клялись,
Тільки клятви ті не збулися.


Я гадала, що назавжди,
Стану кращою із найкращих.
Не застануть нас холоди –
До останньго все віддавши..
Та не знала тоді того,
Що віддавши себе до краплі.
Я в замін не відчую нічого,
Лиш побачу сумні спектаклі.
Кажуть, мало людині треба,
Щоб відчути себе живою..
Лиш щодня голубого неба
І людину близьку з собою.


Та буває, що ти вважаєш,
За свою, все ж не ту людину
Бо вона тебе не кохає,
Своїм серцем до тебе не лине.
Не потрібно їй те, що даєш ти,
Не відчує твої бажання.
Бо вона з другої планети
Хоч і має такі ж міркування.
І хоч як ти не намагайся
Її погляди привернути,
Все дарма, навіть не сподівайся,
Так з чужими не може бути.
Не тримайте чужих людей,
Зрозумійте – вони не ваші.
Не тягніть в одиночку саней,
Що з роками стають все важчі.


Бо тримаючи не своє,
Ви втрачаєте цінний час.
Десь у світі людина є,
Що призначена лиш для вас.
І коли вам ще заболить,
Та – що ваша людина, відчує..
Ій не треба щось говорить,
Вона поглядом вас злікує!

© Тетяна Голінська