Давай помовчимо… вже сказано доволі…
Це було, наче сон, і ніби не зі мною…
На відстані сльози той вечір вже останній…
Мочило нас дощем, а може… розставанням…
Давай помовчимо на відстані розлуки…
Зневірено опустимо з обіймів наші руки…
Розірвемо оте, що разом наболіло…
Що будували з почуттів невміло…
Щось не складалось… і якось не в такт…
…Тобі хай буде з нею саме так…
Зітру останні дотики у пустоту…
Й забуду… заховаюсь й замовчу…
А ти іди … і спогад загуби…
Неначе й не було нічого поміж нами…
Бо вечір той на відстані сльози…
Розлукою залишиться між нами…
© Halyna Kuntso
