А ідеального життя немає, як є одне, то іншого бракує…
Запроси мене в сон, моя мріє, де так легко, де рай для душі
А ти люби її, як люблять діти
Мені з ним добре… Решта – не важливо…
Пізніше.. пізніше… “Я зможу пізніше….”
Щасливий не той, в кого всього багато, а той, кому вистачить того, що є
Ти знаєш, це колись воно боліло: вірш, від якого виростають крила
Як мало потрібно Людині: щоб хтось її вдома чекав…
У кожному безмежжі…. є межа ..і в кожному проще́нні є прощання
З роками стишую ходу, все більше хочеться мовчати
Ти забула, що жінка. Хіба так буває?
Віддайте мені мене: вірш, який чіпляє за душу