А що як заглянемо глибше у себе
У душу, у серце, в свої відчуття?
МабУть, це робити нам кожному треба,
Так чуєм себе й розумієм життя.
У кожного з нас є свої вподобання,
Свій погляд на світ, звісно, й думка своя.
І наміри різні, і мрії, й бажання,
І, власне, у кожного є своє я.
А ще є свої особисті секрети
І, мАбуть, свій страх теж у кожного є?!
В житті розкладаємо пріоритети…
І кожному доля дарує своє.
Ми родом з дитинства, як кажуть в народі,
І пам’ять туди повертає не раз.
Такий вже закон у житті та в природі,
Що все дороге від батьків є у нас.
У них ми черпаєм любов нескінченну
І саме від них по життю вчимось йти.
Підтримку молитвою благословенну
У серці й душі ми будЕм берегти.
І кожен із нас хоче бути щасливим
І в кожного з нас є і радість, і біль.
В минулому те, що було трепетливе,
Вже спогадом віє бува звідусіль.
І хай бережемо ми тільки хороше,
Що з нами було й з цим ідем в майбуття.
Погане у серці тримати не гоже,
Воно ж бо псує і надалі життя.
Ще буде прекрасного дуже багато
І щастя любитиме й грітиме нас,
А в будень в душі пануватиме свято,
Усьому назначений Господом час.
А зараз огляньмось навколо в любові
До всього, що в нас у житті нині є.
Подякуймо Богу за це у розмові,
Для кожного щастя у чомусь… своє…
Загляньмо відверто й глибоко у себе
У душу, у серце, в свої відчуття.
Нам зовсім багато для того не треба,
Щоб чути себе й цінувати життя!
© Катріна Рябой (Катерина Доліба-Рябой)
