Так часто, Мамо, згадую – буває
Я ще зовсім маленькою себе
Я плакала, коли боліли рани
Ти обіймала ніжно знов мене…
Так часто, Мамо, дивлюсь у минуле
Наш двір і я, маленька у дворі
Додому ми зі двору не спішили
Цікаво було разом дітворі…
Ти поруч, Мамо, поруч була завжди
І рани знов гоїла ти мої
А я терпіла, я терпіла, Мамо!
Хоч було, часом, боляче мені…
Хотілось у очах твоїх, Матусе
Щоб сильною Ти бачила мене
А зараз, Мамо, більш всього боюся
Не втратити, ріднесенька, Тебе…
І, часом , Мамо, як тобі болить
Болить мені у грудях, Мамо, серце
Та не показую слабинки мить
Кому буде, скажи, Матусе, легче?
Так часто, Мамо, знову я в дитинство
З тобою, Мамо, знову забреду
Нехай в думках, у спогадах, неспішно
Ти знаєш, Мамо, як Тебе люблю?
Я плачу, та ховаю, Мамо, сльози
Коли тобі десь знову щось болить
Тепер Ми всі вже виросли – дорослі
Навчили Ви нас з Батьком, як нам жить…
Так часто, Мамо, знову у минуле
Вертаюсь я, мабуть, щоб десь думками
Вернути Вам роки, щоб разом були
Ми поруч, Мамо, довгими роками…
Яка ж я сильна, Мамо, коли плачу
Роки, роки – летять без вороття
Боюсь я, що життя таке незряче
Розлукою Нам стане без кінця…
Автор Завидовська Г.С
