Ах, скільки раз собі казала –
візьми, забудь і не люби.
І серце на замку держала –
дурниць в житті ти не роби.
А серцю говори – не чує,
воно тріпоче наче птах.
Бере собі та кокетує
і усмішка є на устах.
Бо в серці, як любов палає,
ніхто не зможе зупинить.
І навіть лід у душі розтає,
коли кохання гомонить.
© Галина Гук
