Розбудити тебе хочу тишею
В липні ясному, синьоокому.
Щоби стало душею глибокою
Наше щастя, що гілля колише.
Розбудити тебе хочу співами
Тих птахів, що бувають синіми.
Щоби доля встигла долинути
В ті слова, що бувають єдиними.
Розбудити тебе хочу променем,
Що ласкаво чоло цілунками
Пестить зранку. Така пустунка я!
І так добре живу я спомином.
Розбудити тебе хочу тишею.
Розбуди й ти мене моїм іменем.
Загорну я плечі хустиною,
Бо так холодно, дощ вже тижнями
Плаче з липнем…
За нами колишніми.
© Svetlana Svetlana (Светлана Петрина)
