Тебе я торкнуся… можна…?
Мені тебе можна торкатись?
Вдихати солодкий твій запах –
Ти можеш мені піддатись?
Скажи мені чесно, відверто.
Тобі цього правда треба?
Вторгатися в твою душу
Коли я відчую потребу.
Скажи мені вже, негайно:
-Я можу тобі на вушко
шептати про все на світі,
що чула колись подушка.
А можна, я серед ночі
тебе пригорну в обійми?
Відчую тепло від тіла –
і туга моя відійде.
Ти правда не проти будеш
щоб я у очах тонула?
Ти матимеш час на все це?
На повну щоб я відчула.
Вдихати на повні груди,
тебе як себе пізнати.
Ти вистоїш всі причуди?
Ти скеля? – я маю знати.
Ти спокій мій? Ти мій якір?
Під силу тобі мій вітер?
Пройдеш через всі пороги?
Це море – тобі не ріки.
Скажи мені правду зараз…
Скажи на духу… і чесно…
Ти здужаєш шлях далекий
зі мною о-пліч провести?
Як сумнів тебе торкнеться,
чи зради подує вітер,
зійди краще зараз, правда.
Скажи. Не мовчи, Мій Світе.
© Уляна Рибак.
