Я питала у неба не раз:
Як бабуся моя там живе?
Чи не знає вона там образ?
Як життя її зараз нове?
Я просила у вітру колись,
Як зустріне бабусю мою,
Хай попросить її: “Не журись,
Чую й тут я молитву твою!”
Я просила у сонця завжди,
Щоби гріло їй душу теплом!
І до самого раю сліди
Ангел світлом проклав напролом!
© Людмила Степанишена
