Давно пробачила, змирилась, пережила…
104
Поезія

Давно пробачила, змирилась, пережила…

Давно пробачила, змирилась
Пережила – зламалась?…ні
Чогось нового научилась
І нова галочка в житті…

І говорити б…говорити
Скільки б сказати ще могла
В мовчанні б можна було жити
Але мовчань було сповна…

І я пробачила собі
За свою слабкість – довіряла
Я вийшла з темряви…мені
Ця тишина чужою стала…

І кожен раз…лише на мить
Я заглядаю у минуле
Вже не болить, вже не болить
Чи я забула?

Я виграла цей бій у долі
Сама себе перемогла
І запитаю в себе вкотре
Який урок собі взяла?

Не довіряй всьому, що бачиш
Не треба вірити словам
Життя, не раз, таке незряче
Залишить шрам…

Чи вилікуєш хвору душу
Мабуть, що ні
Лише на час пам’ять приглушить
Цей біль душі…

Давно змирилась – не вернути
Свій перший старт
І час назад не повернути
Та і не варт…

Автор: Завидовська Г.С