А я люблю людей простих, cвітлих, щирих, як повітря
Давайте люди, скажемо спасибі за те,що зранку розбудив нас Бог
Я думаю, кохання -це не квіти: чарівний вірш до глибини душі…
Ти бачив жінку, що плаче так, ніби вона сміється: вірш до глибини душі
Господь нам посилає тих людей, що з нами є споріднені душею
Я не люблю ті дні, коли ти їдеш: слова, знайомі кожному
Не оскверни любов, якій належить вічність…
Відпустити всіх… хто відпустив Відболіти все… що відболіло
Хто знає ціну Любові?.. Той дужче усіх кохав….
У парку Бог на лавочці присів…
А скільки за плечима в нас прощань…І скільки зустрічей ще буде поміж нами
Якби було нам дано другий шанс, ми все б тоді із легкістю змінили…
