В передчутті розлуки неминучої спинюся раптом: «Може, не піду?»
1
Поезія

В передчутті розлуки неминучої спинюся раптом: «Може, не піду?»

В передчутті розлуки неминучої
Спинюся раптом: «Може, не піду?»
А ми ж навзаєм так уже намучились…
А, може, ми й зустрілись на біду?..

Буденні дні, як листя за водою,
Із теплих днів у зиму відпливуть.
Найкращі друзі тихою ходою
Без нас ідуть у свою нову путь.

«Куди ви всі? ‒ кричу в безодню літ, ‒
І де ваш сміх, і де веселий гомін?»
Скував без вас ріку любові лід,
Нехай його розтопить добрий спомин.

О, як буває легко не піти,
А, як важливо, і, напевне, варто!
Скують серця байдужості льоди,
А час міняє відстані і карти.

У неминучім відчутті розлук,
Я вас прошу, звільніться від ілюзій,
Аби намарно не зазнати мук,
Аби назавжди не позбутись друзів!

Автор: Віктор Марковець