«Прочитай мені, мамо, казку!»
«Ти дорослий давно, мій сину,
А здається, що лиш недавно
Колихала тебе дитину…
А здається, що лиш учора
Ти сидів на каркошах в тата,
Підставляв солоденькі губки,
Простягав до батьків рученята…
Повно років, як лист злетіли…
Пам‘ятаю, як вірив в диво,
Як водила тебе казками,
Як співала тобі грайливо…
А тепер… а тепер, мій сину…
Ех, дорослий єси зробився…
От молюся лишень за тебе,
Щоб у світі не заблудився.
Щоб дороги були широкі,
Щоб стежини були рівненькі,
Щоб хотів повертатись завше
До хатини, де батько й ненька…»
«Розкажи мені, мамо, казку!..»
«Ти дорослий давно, мій сину…
Притулися до мого серця
Ти у ньому повік дитина…»
© #ОксанаКузів
