Давно ми не бачились, Мамо…
В чужому краю ти живеш…
Дороги далекі між нами,
Печаль і розлуки без меж…
Дитинство я згадую миле,
Тебе у турботах про нас…
Дивуюсь, де брала ти сили
І як ти знаходила час!?
Встигала дітей обнімати,
Навчати й любити завжди,
Сердечним теплом зігрівати,
Від зла берегти і біди…
І довгі, недоспані ночі,
Бували тяжкими не раз…
Та ти, не замикаючи очі,
Зі скрути виводила нас!
Тоді ми,малими, не знали,
Як важко бувало тобі…
Птахами роки відлітали,
А з ними – часи голубі…
Нічого не вернеш, Матусю…
Стрімкий і безжалісний час!
За тебе я Богу молюся,
А ти, відчуваю, за нас!
Курличе весна журавлями,
Навколо усе розцвіло!
Тебе ми чекаємо, Мамо,
Додому, у рідне село!
Нехай позникають тривоги,
Хай зустрічі мить настає!
Хай радістю стануть дороги
І серденько втішать твоє!..
Давно ми не бачились, Мамо…
© Сергiй Холмецький
