Вже не хочу чекати тебе, зрозуміла, що це марна справа
1
Поезія

Вже не хочу чекати тебе, зрозуміла, що це марна справа

Вже не хочу чекати тебе,
Зрозуміла, що це марна справа.
Окуляри рожеві зняла
І прозріла в ту мить… Я – забава.

Не чекатиму більше дзвінків,
Повідомлень мені в особисті.
Про побачення я промовчу,
Хоч прийдеш, може, ще в падолисті…


У чеканнях немає мене,
Відпускаю із серця із Богом.
Йди, біжи, поспішай, хоч лети,
Тільки ти не спіткнися за рогом…
Що чекати, коли шансів нуль
І удача кохання лишила.
І не злюся, але часто мучить мене:
Що не так я, коханий, зробила?..


Гарно ж як – не чекати тебе,
Спокій нишком закрався у душу.
Я щаслива, все добре, посміхнуся собі…
Відпустила й полегшало дуже…


©Світлана Білошапка