У Раю нема пошти. А жаль…
5
Поезія

У Раю нема пошти. А жаль…

У Раю нема пошти. А жаль…
Ми б писали туди безперервно.
Викладали б на аркуш печаль,
але там нема пошти. Напевно…

Заливали б конверта слізьми
і вкладали всередину душу,
щоб на хвильку відбути до тих,
за ким серце так плаче і тужить.


Відправляли б туди свої фото,
щоб ви знали, що ми тепер інші.
Що й надалі у серці скорбота,
але ми вже на долю сильніші.
Описали б падіння і взлети,
хто і чого за час цей досяг.
І зі швидкістю міні-комети
лист долав би небачений шлях.
Ви б читали… Читали і сльози
заливали б спустошені хмари.
І коли наближалися б грози,
стало б ясно, що ви прочитали.


Ми ловили б краплини руками,
закривали заплакані очі
й уявляли, що ви тут із нами
і обіймами душите мовчки.
Потім мчали додому на крилах
і писали словесні коди,
що без вас уже жити несила..
Та в раю нема пошти. А шкода…


© Іра Клочанюк